Я роблю мало - психолог про відчуття безпорадності

5 днів тому у мене заболів зуб. У закритому Києві, який обстрілюють, знайти стоматолога не просто. Є державні поліклініки, але вони забиті. Я спромоглася знайти приватну стоматологію у центрі міста. Лікарі там зараз працюють безкоштовно за донати. Щоб туди доїхати, ми годину чекали метро, потім йшли пішки в центр. Так як у місті з логістикою проблеми, медикаментів мало, анастезії мені вистачило лише на половину операції. Наступного дня потрібно було дві години стояти в черзі, щоб потрапити до аптеки і купити обезбол. Ще 2 дні я відчуватиму біль. Операція була складною.

Психологія маленьких кроків

Але моя історія не про це, а про те, що стоматологія працювала, бо люди вирішили робити те, що вони можуть - працювати. Метро приїхало, бо водій вийшов на роботу. Мої знайомі запитали, як допомогти. Коли я отримала допомогу, я вже змогла провести консультації для 2 людей безкоштовно. Чи 2 людини це багато? Ні. Чи я фізично рятую країну - ні. Я навіть не знаю, чи приносить мій Інстаграм багато користі. На зараз я можу залишатися в Києві і іноді давати безкоштовні консультації психотерапевта, працювати з моїми клієнтами оплатно. Я не можу плести сітки чи стояти з автоматом. Це не моє. Моє бути класним травмо психологом і працювати під сиренами - моє.

Віра у всемогутність

Не треба бути суперменом, щоб змінити світ. Це віра у всемогутність, а вона веде до таких як Путін. І в Росії і в Україні ми довго вірили, що прийде президент і нас врятує. Це дитячі мрії. Мрія про тата, який все може. Але це не правда. Справа ж не в одному Путін чи Зеленському. Справа, в людях які їх підтримують.

Все починається з кожної людини, з водія метро і іт-спеціаліста. З рішення, що я можу робити, а що поза моїми силами. І5 днів тому у мене заболів зуб. У закритому Києві, який обстрілюють, знайти стоматолога не просто. Є державні поліклініки, але вони забиті. Я спромоглася знайти приватну стоматологію у центрі міста. Лікарі там зараз працюють безкоштовно за донати. Щоб туди доїхати, ми годину чекали метро, потім йшли пішки в центр. Так як у місті з логістикою проблеми, медикаментів мало, анастезії мені вистачило лише на половину операції. Наступного дня потрібно було дві години стояти в черзі, щоб потрапити до аптеки і купити обезбол. Ще 2 дні я відчуватиму біль. Операція була складною.

Психологія маленьких кроків

Але моя історія не про це, а про те, що стоматологія працювала, бо люди вирішили робити те, що вони можуть - працювати. Метро приїхало, бо водій вийшов на роботу. Мої знайомі запитали, як допомогти. Коли я отримала допомогу, я вже змогла провести консультації для 2 людей безкоштовно. Чи 2 людини це багато? Ні. Чи я фізично рятую країну - ні. Я навіть не знаю, чи приносить мій Інстаграм багато користі. На зараз я можу залишатися в Києві і іноді давати безкоштовні консультації психотерапевта, працювати з моїми клієнтами оплатно. Я не можу плести сітки чи стояти з автоматом. Це не моє. Моє бути класним травмо психологом і працювати під сиренами - моє.

Віра у всемогутність

Не треба бути суперменом, щоб змінити світ. Це віра у всемогутність, а вона веде до таких як Путін. І в Росії і в Україні ми довго вірили, що прийде президент і нас врятує. Це дитячі мрії. Мрія про тата, який все може. Але це не правда. Справа ж не в одному Путін чи Зеленському. Справа, в людях які їх підтримують.

Все починається з кожної людини, з водія метро і іт-спеціаліста. З рішення, що я можу робити, а що поза моїми силами І це достатньо! Не має маленьких кроків. Не має "недостатньо"

Кожен з нас важливий

Кожен із нас зараз важливий. Бути на передовій - важливо. Доглядати за дитиною - важливо. Продовжувати роботу - важливо, це про підтримку економіки. Виїхати, щоб вберегти себе - важливо, здорові люди нам знадобляться. Де б Ви не були, щоб ви не робили, Ваші кроки - важливі. І вони не мають бути великими. Ви не врятуєте світ самі. Це не можливо. Але всі ми разом 🔥всі наші кроки разом - це сила. Тільки так світ і стане кращим